Чи потрібно відновлювати Каховську ГЕС: що каже експерт

Підрив росіянами Каховської ГЕС став величезною трагедією й не тільки для України. Зникла ціла екосистема. Але 70 років тому, коли ГЕС збудували та створили Каховське водосховище, це теж була трагедія. Перестали існувати сотні міст та селищ. Під водою опинився цілий пласт української історії. Та й сільське господарство там теж існувало, але інше.

Як повідомляє Інформатор, багато вчених, серед яких гідробіолог Юрій Квач, мають свою думку відносно необхідності відбудови Каховської ГЕС.

Цією думкою він поділився в інтерв’ю виданню TELEGRAF.

За його словами, усі ГЕС Дніпровського каскаду виробляють лише 5% української гідроелектроенергії, яку легко може замінити “зелена” енергетика. Само ж будівництво Каховської ГЕС було великим злочином, оскільки це стало катастрофою для ареалу, де саме було створене водосховище. Це одна з найбільших дурниць, з-поміж тих багатьох, що робив Радянський Союз.  Була знищена наша екологія, культурна й археологічна спадщина та історична цінність тих територій, склався негативний вплив на соціум – сотні тисяч людей були відселені зі своїх домівок. Все це опинилося похованим під водою. Це була страшенна катастрофа. Ще більшою катастрофою став підрив росіянами гідроелектростанції на території, де вже була сформована певна екосистема, певний тип економіки – хороший чи поганий,– але він уже існував. Внаслідок цього загинули люди.

Зараз гребля Каховської ГЕС майже повністю лежить під водою. Це руїни. Тобто її потрібно відновлювати фактично з нуля, на що знадобиться чимало років. Експерти кажуть, що пʼять. Однак це маловірогідно. Поки виготовиться технічна проєктна документація, відбудеться тендер підрядників на “Прозорро”, мине не один рік. Тобто повна відбудова Каховського водосховища затягнеться років на 10, не менше. Але ж увесь цей час люди мають жити. Необхідно перелаштуватися під нові реалії.

Квач стверджує, що думка, що без Каховського водосховища усе сільське господарство Криму, Херсонської та Запорізької областей помре, є хибною. Усі розташовані там населені пункти вже існували впродовж 200–300 років, а деякі й 500–600. Люди там жили та не помирали з голоду чи без води. Просто вони вели інший тип господарства. Гідробіолог вважає, що необхідно повертатися до традиційного господарства, яким споконвіку займалися кримські татари та місцеві українці, зокрема, до тваринництва та садівництва.

Люди, які жили на цих територіях до появи Каховського водосховища, не вирощували у такій кількості пшеницю, тим паче рис, який в Україні вирощувати затратно й невигідно. Його дешевше купити у південно-східних країнах Азії, де він дає кілька врожаїв на рік, аніж вирощувати на дніпровській воді на півдні України та в районі Генічеська.

Щодо необхідності поливу, то Юрій Квач вважає, що замість рису необхідно переходити на вирощування менш вибагливих до вологи культур – фундука, мигдалю, волоських горіхів, фісташок. Це все чудово росте і головне – легко зберігається і коштує значно дорожче, аніж пшениця чи кукурудза, яка в сезон продається за копійки.

Крім того, нова екосистема може дати шанс відновити популяції в плавнях Дніпра червонокнижної риби — осетрових та чорноморського лосося, які після створення ГЕС залишилися переважно в Дунаї. Ця гребля, ця перешкода не дозволяла їм заходити та підійматися вище для нересту, що призвело до того, що багато видів риб стали рідкісними.

Для питної води треба прокласти водогони: з Інгульця до Кривого Рогу та з Дніпра до Нікополя та прилеглих районів. Крім того, необхідно розчистити артезіанські свердловини, які раніше існували у цих місцях, а зараз занедбані.

Таким чином, за думкою Юрія Квача, за 5-10 років ми самі зрозуміємо, що гребля нам не потрібна і нема потреби її відновлювати.

Що стосується криворізьких підприємств, які  споживали воду з Каховського водосховища, то вони не є державними. Їх власники мають достатньо фінансових ресурсів і мусять самі розбудовувати інфраструктуру й облаштовувати водогони власним коштом.

Вчений переконаний, що Україна має переходити до концепції сталого розвитку суспільства, коли економіка кожної окремої громади розглядається в комплексі: використання природних ресурсів, історичної спадщини, розвиток промисловості, сільського господарства, туризму. Наразі з-під води постали руїни 500–річних церков, Запорізької Січі, старі кладовища. Є шанс відновити унікальний Великий Луг. Саме розвиток туристичної сфери у комплексі зі збереженням природи та раціональним веденням сільського господарства має стати запорукою майбутнього економічного розвитку даного регіону й України в цілому.

Раніше Інформатор писав про те, що підрив Каховської ГЕС у майбутньому може мати позитивні наслідки для екології та про те, що після підриву Каховської ГЕС гинуть червонокнижні тритони.

Дізнавайтеся головні новини Кривого Рогу і України на Telegram каналі Інформатор Кривий Ріг.

Альона Свірідова