Коли хтось думає, що психологічна атака на ворога – це винахід сучасної військової науки, він глибоко помиляється. Запорізькі козаки використовували цей метод впливу у битвах ще як мінімум у 15-ому столітті. Цікаво, що за даними Вікіпедії ані російські стрільці, ані татари, ані інші вороги запорозького козацтва такого методу не мали та подібні акції не практикували.
Як повідомляє Інформатор, називав цей прийом герць – суміш розвідки боєм, психологічної атаки, танку та… гри зі смертю.
Виглядало це так: перед початком бою від основного війська відділялася група відчайдухів душ зі сто. Вони максимально наближалися до ворожого війська, майстерно гарцювали на конях, “джигітували”, сміялися, викрикували образливі лайки, викликаючи таким чином ворога на поєдинок. Пританцьовуючи під кулями і ядрами, запорожці кружляли у 100-150 кроках від ворогів, чого було достатньо для того, щоб ті розчули нецензурну лайку, але забагато для прицільного пострілу з мушкетів. Звичайно, багато з них гинули. Як пишуть історики: “Це була найнахабніша смерть в історії військових битв”.
Але чимало з лав супротивника не витримували такого глузування. Часто оскаженілі воїни з ворожої сторони зривалися і починали палити з мушкетів куди попало. А кіннотники, ламаючи лад і намагаючись наздогнати козаків, одразу ж натрапляли на вогонь козацьких мушкетів. А якщо командувач ворожої сторони все ж утримував своїх воїнів, то мета герця все одно була досягнута – він сіяв паніку в рядах супротивника, тепер козаки здавалися їм напівбогами – або напівдемонами.
Нахабство в запорожців поєднувалося з надзвичайною військовою майстерністю, тому супротивники, які прийняли їх виклик, частіше за все гинули. Хоча й самі козаки після герця не всі поверталися до свого табору. Але хай там як, у ті часи перша пролита кров перед боєм мала велике значення для бойового духу українських воїнів та, як кажуть зараз, падіння морального духу супротивника.
У 1641 році, відступаючи після чотиримісячної облоги Азова, турецький воєначальник Гусейн-Делі в розпачі писав султану: “У нас жахливі втрати. Ми завоювали цілі царства, а тепер несемо ганьбу від незначної жмені запорізьких козаків. Вони не люди. Вони шайтани, прийняли людську подобу. За словами яничар, вони зупиняють кулі, ловлять полами жупанів ядра, розчиняються в повітрі і несподівано б’ють з-за спини “.
Тому в наступному бою серед українців знову знаходилися гарячі голови, які кидалися до кривавого смертельного танцю зі смертю, вселяючи жах у натовпи ворогів, змушуючи їх несамовито тікати з поля битви.
До речі, у герця була ще одна роль – розвідка. Завдяки йому козаки досвідченим оком виявляли засідки противника і особливості місцевості на ворожій території.
Не дарма говорили: “Запорізький козак може обдурити самого чорта”. І в цьому козаки використовували не тільки бойову зброю, але і таємні знання. Того, хто ними володів, називали характерниками. І завдяки секретам цих чарівників, козаки змогли вистояти у війнах з росіянами, татарами та турками.
Раніше Інформатор писав про те, якою була та якою стала Сінагога у Кривому Розі, та про те, яким був та яким став Криворізькій музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка у Кривому Розі.
Дізнавайтеся головні новини Кривого Рогу і України на Telegram каналі Інформатор Кривий Ріг.
Альона Свірідова
