У перші дні війни підрозділ гвардійця одним із перших вирушив назустріч колоні російської техніки, що рухалася в сторону Кривого Рогу з південного напрямку. Вглиб окупантам просунутися не вдалося – українська авіація знищила противника. Про визволення Херсонщини та оборони Кривого Рогу згадує нацгвардієць з позивним Дикий.
Про це повідомляє Інформатор за посиланням на Центральне територіальне Управління Національної гвардії України.
Гвардієць Сергій із позивним Дикий у лавах Національної гвардії вже понад три роки. Прикладом для Сергія стали старші брати, які пройшли службу у прикордонних військах, тож, коли настав час хлопець не вагався – самостійно прийшов до військкомату. За розподілом потрапив до Криворізької бригади Національної гвардії, де згодом підписав контракт. За час своєї служби мав декілька ротацій в район проведення операції Об’єднаних сил.
«Я був другий день у відпустці, збирався із сім’єю поїхати в гості до батьків, до Львова. Вранці, 24 лютого, мені зателефонував командир і менш ніж за годину я вже був в частині, готовий виконувати бойові завдання», – говорить Сергій.
На той час криворізькі гвардійці тримали оборону міста на декількох напрямках, адже росіяни планували захопити місто.
«Після того, як колону російської техніки було знищено, нас перекинули на інший напрямок. Там ми забезпечували прикриття нашим мінометним розрахункам допоки ворог не був відкинутий назад», – розповідає Дикий. На той час гвардійці знаходилися під щільним вогнем – російські війська здійснювали понад 100 обстрілів впродовж доби.
«Першим населеним пунктом, куди ми зайшли на зачистку, була Нововоронцовка, Херсонської області. Наступним було Високопілля. Там російські військові обрали собі місцем проживання будівлю лікарні. Коли ми туди зайшли, одразу відчули неймовірний сморід. Я ще ніколи не бачив, щоб люди проживали в таких умовах. У підвалі лікарні, окрім їх схронів, стояв цілий склад вкраденої побутової техніки – пральні машини, телевізори, електричні чайники, «болгарки» та навіть дриль», – згадує Сергій.
Під час активних наступальних дій минулого року криворізькі гвардійці звільнили ще декілька населених пунктів, які розташовані на самому березі Дніпра – Золота Балка, Михайлівка, Дудчани, Качкарівка, Милове, Республіканець, Червоний Маяк та інші.
«В Дудчанах росіяни знаходилися менш ніж в 150 метрах від нас. Ми бачили як одні намагалися вести вогонь по нас, інші – бігали із боєприпасами. Через 28 днів оборони вдалося вигнати росіян геть. Тікаючи, вони залишали все – провізію, боєприпаси та своїх поранених», – говорить Дикий.
У лісосмугах, на околицях населених пунктів російські військові залишали свої окопи. Деякі з них, за словами гвардійця, були трирівневими – окупанти намагалися «закопатися».
«Для росіян такі населені пункти як Милове були глибоким тилом, адже основні бойові дії відбувалися в районі славнозвісного «Кавуна». В так званому тилу ворог облаштовував величезні склади з боєприпасами та свої штаби», – згадує Сергій.
«Після кількох місяців бойових дій найбільше запам’ятовуєш одне – вдячність людей. Їх емоції, сльози радості, обійми. В кожному звільненому населеному пункті. Саме тоді ти розумієш, що заради цих людей ти будеш йти до Перемоги», – відзначає гвардієць.
Нацгвардієць з позивним Дикий
Визволення Херсонщини
“Одні з перших вирушили на зустріч російській колоні, що рухалася на Кривий Ріг”
Інформатор раніше розповідав, про зворушливу історію кохання двох військовослужбовців Криворізької танкової бригади. Писали, про історію мужнього 21-річного залізничника з Кривого Рогу, який загинув в боях на Луганщині та про історію подружжя з будинку в Павлограді, куди влучила ракета.
Підписуйтесь на Telegram канал Інформатор Кривий Ріг , а також у Viber, і дізнавайтеся першими про головні новини міста.
Євгенія Глубінок
