У 1932 році на Соцмісті проживало майже 2000 робітників. Половина з них була задіяна в розбудові робітничого селища. Із запланованих двох десятків будинків були завершені лише два і побудовані приблизно 15 очеретових бараків, де мали жити муляри покрівельники теслярі.
Інформатор розкаже, в яких умовах жили робітники, які розбудовували Соцмісто і Металургійний завод Кривого Рогу на початку 1930-х років.
Перед настанням зими було ще багато роботи, житло ще не було пристосоване до холодів. Через брак коштів і відсутність будматеріали робота йшла дуже повільно. У деяких будинків гуляв холод, там де вже жили люди ще йшли малярні роботи.
“Посеред кесарні (казарми прим. ред.) тягнувся понад стелею залізний дріт, на якому висіли брудні сорочки, кашкети та верхній одяг. Стеля кесарні була вкрита великими темними дощовими плямами, що пропускав дах. Голі стіни та стеля були брудні, і павутиння, переплітаючись висіло тут затягнуте, ніби сітка. В іншій великій кесарні було темно. Одна електрична лампа висіла десь у кінці. І увечері, коли робітники сходилися до кесарні вони зразу лягали до ліжок. У ліжках робітників “гостюють” клопи і таракани. Точилися розмови. Радіо в бараках немає, як і якоїсь культурно-масової роботи. Так було тут увечері. Майже скрізь по всіх бараках протікають дахи. Вночі крізь діри в дахові видно чорно-блакитне небо і яскраві зірки…Коли дощ, вода журливими струмами тече на ліжка. Тоді їх стягають, до якогось щасливого острівка. Вранці з роботи теж приходли брудні брудні і засмальцьовані робітники і лягали до ліжок, бо лазня не обслуговувала робітників третьої зміни. брудні ліжка із засмальцьованими простирадлами заповнюють кесарні, з матраців вистромлюються жовті солом’яні стручки… Земляна підлога в бараку нагадує море під час бурі – хвилі, горби. Під ніжками кожної койки цеглини. У кімнаті, де живе по 70 робітників, є лише три тумбочки, в інших зовсім немає, тому робітники харчі кладуть під подушки. Східний холодний осінній вітер розперезався зовні, нагадуючи про кроки близької зими”.
Йшов час і у 1933 році, житлові умови робітників також не покращувалися: “В секції (бараку – прим. ред.) на 40 чоловік розміщено 70 робітників. Ліжок поставлено лише 30, матраців є 24, наволочок зовсім немає, простирадл та одіял – жодного. В секціях надзвичайний бруд, антисанітарія. В бараках доменного цеху робітники живуть без ліжкових приладь, таких “дрібниць”, як бачки, чайники – і того немає. Бараки збудовані з фанери, холодні. Сімейних і жіночих секцій не зроблено, тому жінки і діти часто живуть в одних секціях із робітниками. В іншому гуртожитку на соцмісті із 166 чоловіків що там мешкають, 143 не мають ковдр, іншого ліжкового приладдя, як простирадла тощо, зовсім немає. Внаслідок таких житлових умов будівництво терпить величезної плинності робітничої сили, особливо кваліфікованих робітників”.
Загальний вигляд забудови
Обстановка в одному з бараків
Будівництво Соцміста
Робочий процес на Соцмісті у 1932 році
Будівництво будинків на Соцмісті
Джерело: Ігор Рукавіцин “Соцмісто”.
Раніше ми показали, як виглядав мікрорайон Даманський багато років назад.
Підписуйтесь на Telegram канал Інформатор Кривий Ріг , а також у Viber і дізнавайтеся першими про головні новини міста.
Олена Шевченко
