Кривий Ріг хоча й вважається прифронтовим містом, але тут війна відчувається набагато менше, аніж на передовій. Інколи здається, що її зовсім немає. Тільки звучать повітряні тривоги та “бахкає”, руйнуючи дома й забираючи життя та здоров’я криворожців. Але ж це не кожного дня.
Інформатор за допомогою відомої криворізької журналістки, а зараз ще й бійця батальйону “Арей” Вікторії Сімкіної, вирішив показати жахливі у своїй звичності та простоті будні там, майже на “нулю”. Я просто зацитую пост Вікторії з Facebook.
“Йдемо до хлопців на ППД. Щойно зайшли за залізні ворота двору, за спинами щось прилітає і потім стукіт осколків. Фарт) А це далеченько від лінії зіткнення.
На ППД Жека розповідає, як спілкувався з психологом: “Каже мені намалювати свої страхи. Що я тобі намалюю? Бабайку я не боюся. Намалювати, як ми три дні в спеку під 40 лежали в окопі по коліна, нас стирали, а навколо валялися дохлі орки? Так я їх теж не боюсь. Я боюся, якщо мої онуки говоритимуть російською!”
Хлопці з дружнього підрозділу відпрацювали з “Градів”. Повскакували в авто і гайда, поки не засікли. Щойно від’їхали і на місце, звідки працювали, прилетіло. Засікли. Їхня вантажівка вискочила перед нами на дорогу. Хлопці їдуть стоячки, сміються на всі зуби, адреналін зашкалює. Не втрималася і помахала їм через вікно – привітала, що встигли. Щасливо замахали у відповідь) Фарт)
Ті, хто з “нуля” приїздить на ППД, щоб відпочити пару днів, постійно слухають рацію. Вони краще за інших розуміють кожну репліку звіти. Наче й не виїжджали. А коли чують “300” чи, не дай Боже “200”, завмирають. Перше питання “хто?”. І розуміють, що відпочинок закінчено. Треба повертатись на поповнення.
Чим далі, тим все менше вони посміхаються. Дивна річ, сміятися можуть так, що дах піднімається, а посміхатися – не виходить.
Вночі піріщів дощ. Думки всі там, біля хлопців, які на нулі. Орків дуже повільно, складно, з втратами, але відтісняємо. Займаємо їхні позиції, координати яких добре відомі. А це значить, що по цим, колишнім своїм, координатам ворог і гатить.
Батальйонний командний пункт – вулик ще той. Цілодобово – рації, стріми, інформація, зведення, попередження, мапи, координація, наради. Найскладніше для мене, коли там буваю, стріми. Коли “пташка” показує, як по нашим хлопцям прилітає. Завмирають на мить всі. І знову вулик. Якщо щось трапиться, хлопці повідомлять рацією.
Наша “пташка” веде броню для евакуації пораненого. У хлопця осколкове в голову. Але в небо, саме в цей час, піднялася ворожа вертушка. Співпало так. Броня не доїхала… Пораненого вивезли за кілька годин вночі. Стан тяжкий… Де ти, фарт?…
Щойно чула по рації, як Марк повідомляв, що по ним працює міномет. А, буквально, за три хвилини інший голос: “Марк 200. Марк 200″.
Наш батальйон зараз на тому напрямку, який у зведеннях значиться складним. Але просто почуйте – складно ВСЮДИ, де лінія зіткнення активна.
Почуйте і повірте!”
Раніше Інформатор писав про те, як бійці батальйону “Арей” звільнили селище Нескучне та про те, що на Донеччині загинули троє бійців батальйону “Арей”
Підписуйтесь на Telegram канал Інформатор Кривий Ріг , а також у Viber і дізнавайтеся першими про головні новини міста.
Альона Свірідова
