Кожне місто чи навіть село, чи селище – це живий організм. Вони народжуються, ростуть, а потім помирають. У одних строк життя – тисячоліття. Іншим відпущено усього декілька десятиліть. До останніх належить гірняцьке селище Валявка, яке існувало у Кривому Розі у середині минулого сторіччя.
Як повідомляє Інформатор з посиланням на групу “Криворізька старовина”, проєкт OldMaps та нарис колишнього мешканця селища Віктора Безгинова, розповість про те, яким було це селище.
Розташовувалось селище Валявка на південно-західній околиці м. Кривого Рогу, на території Центрально-Міського району, за два кілометри від залізничної станції «Кривий Ріг-Західний» названо на честь Валявка Василя Антоновича першого голови ревкому, військового комісара м. Кривого Рогу.
Час життя селища вимірявся усього двома десятиліттями – 50-х по 70-ті роки минулого сторіччя. Зараз на цьому місці знаходиться кар’єр НКГЗКа.
Населення складало приблизно 1500 людей, а географічно селище умовно ділилося на три частини. У східній частині знаходилися чотири восьмиквартирні будинки. За сто метрів від цих будинків, у напрямку до клубу знаходилася окрема вулиця де розташовувалися їдальня, ряд магазинів, навпроти яких стояло кілька одноповерхових будинків. Посередині вулиці, з одного боку, знаходилася воєнізована гірничорятувальна частина) а з іншого, трохи навскоси радував око сквер.
Наприкінці вулиці знаходилася шахта з наземними будівлями териконом. До східної частини селища належало ще кілька одноповерхових (двоквартирних) будинків, що розташовувалися за їдальнею, якщо було йти алеєю, у напрямку до школи.
Переважна більшість мешканців селища Валявка працювала на шахті, а до центральної частини Кривого Рогу ходили автобуси.
Щодо до дозвілля, то центром культурного життя місцевих був клуб. Там знаходилися два кінозали загалом на 450 глядачів, відбувалися кінопокази та концерти, а у фоє проводилися танцювальні вечори під місцевий духовий оркестр.
Влітку їх переносили на центральну вулицю напроти, туди де на Новий рік встановлювали святкову ялинку.
При клубі працювали різні гуртки – вокальний, танцювальний, духовий, а також кімната ігор для дітей. На приклубній території були гойдалка, гірка, каруселі. На свята біля клубу влаштовувалася виїзна торгівля. На таких імпровізованих прилавках можна було дуже смачно та недорого поїсти, випити ароматного, прохолодного, бочкового пива. Те саме можна було купити в кіоску навпроти клубу, і не тільки на свята.
Тепер щодо центральної частини селища. До неї відносилися п’ять вулиць з одно-двоповерховими житловими будинками та дитячим садком, школою, стадіоном, медпунктом, поштою та магазинами.
В західній частині селища Валявка знаходилася ще одна вулиця в кінці якої височів скіфський курган “Царьова могила», вік якого, за оцінками археологів, які там проводили розкопки, становив близько 5000 років.
На стадіоні селища влітку відбувалися чемпіонат з футболу на першість селища Валявко, а також матчі на першість серед підприємств Центрально-Міського району.
У зимовий час стадіон, руками умільців, перетворювався на ковзанку, а також на хокейне поле. Хокейними полями, лише меншого розміру, ставали ділянки вулиць, що заливали водою, для подальшого замерзання.
У посадці на західній околиці селища місцеві мешканці створили спортивне міні-містечко, що включало волейбольний майданчик, турніки та таке інше. Там також влаштовувалися всілякі ігри – від “козаків-розбійників” до “ланцюга-ланцюга”, включаючи “караван” та інші.
У зимовий час круті схили гори «Кавалер» (за місцевою назвою) перетворювалися на одну з «швейцарських» гір, де каталися на лижах, санках та інших пристосуваннях. Не менш захоплюючим було катання і зі скіфського кургану. Популярними були туристичні походи на річку Інгулець.
Середня школа №9, що знаходилася у селищі Валявко, була відкрита у вересні 1954 року, як семирічка. Через рік, з 1 вересня 1955 року вона стає вже десятирічкою. Перший випуск 10-го класу відбувся у червні 1958 року, останній – у червні 1971 року. За 18 років роботи школи відбулося 14 випусків 10 класів. У серпні 1972-го року середню школу №9, що перебувала у селищі Валявко, було закрито. До речі, до середньої школи у Довгінцево, яку відкрили у 1973 році, вона відношення не має.
І ще, кілька окремих, цікавих історичних фактів, що мали місце під час перебування селища Валявко. Ось вони. На південній околиці селища, де згодом були баштани, а потім починався розкрив землі під кар’єр, орієнтовно з 1945 по 1960 рік розташовувся військовий аеродром, який був розформований і перебазований під м. Кривий Ріг (на Долгинцеве), м. Москву та м. Ленінград (тоді ще).
На 4-й вулиці Валявко, в будинку напроти бараків, жив Герой Радянського Союзу, нині покійний – Шевченко Іван Маркович, нагороджений численними бойовими орденами та медалями, які, включаючи «Зірку Героя», були вкрадені на його похороні невідомими особами. Це було на мікрорайоні «Сонячний», де він мешкав останнім часом.
Мешканці селища Валявка за його знесення були розселені майже по всьому Кривому Рогу. Це: вул. Леніна, вул. Коротченка, вул. Космонавтів, вул. Мусоргського, Дніпропетровське шосе, ж/м Рибасове, ж/м Весела дача, ж/м Новогданцівка (тут влаштувалися забудовники приватних будинків), а також інші райони міста…
Селища Валявка не стало.
На місці селища Валявка зараз кар’єр
