Невеличке місто Вознесенськ Миколаївської області, у якому проживає близько 32 тисяч жителів, стоїть на роздоріжжі шляхів, що ведуть до Києва, Кривого Рогу, Одеси і Миколаєва. Тут знаходиться один з автомобільних мостів через Південний Буг та два залізничних. А у 30 км від Вознесенська височіють корпуси Південноукраїнської атомної станції. Стратегічний пункт, кажучи мовою військових. Саме тому російське командування приділяло особливу увагу захопленню міста.
Про битву за Вознесенськ розповідає Інформатор з посиланням на інтерв’ю Дмитра Синяка з міським головою Євгеном Величко.
2 березня на околицях Вознесенська з’явилися близько півтори сотні одиниць російської бронетехніки. Це була остання з трьох російських колон: Збройні Сили України зуміли розгромити дві інших ще на підступах до міста.
Бій, який тривав близько тижня, прийняла львівська 80-та бригада, 28 бригада ТРО, працівники військкомату та добровольці. Ані до Миколаєва, ані до Кривого Рогу окупанти не прорвалися, зрештою відкотившись далеко на схід. Вони залишили на полі бою 30 із 43 танків, що брали участь у штурмі, а також броньовані машини, реактивні установки, військові вантажівки і навіть збитий вертоліт Мі-24.
Мешканці, звісно, не були готові до бойових дій такого масштабу, але практично всі стали на захист своєї громади: бізнесмени, пекарі, водії – всі підключилися до оборони.
“І мушу сказати, що ті опорні пункти, які наші люди за кілька годин голіруч зробили з мішків з піском, я потім три дні не міг розібрати зі спеціальною технікою. Самоорганізація була на вищому рівні: містяни забули чвари й працювали пліч-о-пліч із вчорашніми політичними противниками. Ми поглибили дно нашої річки Мертвовід, притоку Південного Бугу, щоб її не змогла переїхати убрід ворожа техніка. А береги річки підкопали так, що вони стали надто крутими для спуску російських танків та БТРів”, – розповідає Величко.
Вознесенськ дуже багато обстрілювали, причому кілька ракет прилетіли по цивільних складах у центрі міста, де не було нічого, крім зерна. Кожні вихідні протягом трьох тижнів на ці склади обов’язково щось прилітало, і згодом генерал конашенков (офіційний представник міноборони росії генерал-лейтенант ігорь конашенков. – Авт.) заявляв, що «доблесні російські війська знищили склади ЗСУ в районі Вознесенська, на яких зберігалося 45 тис. тонн боєприпасів». Але насправді, на тих складах, крім зерна та голубів, нічого не було.
“Цілячись, вочевидь, по цих горезвісних складах, росіяни влучили «Іскандером» у п’ятиповерхівку поруч. І хоча приліт був за 2 метри від під’їзду, весь будинок став непридатним до проживання. А у 24-х з його 26-ти квартир цього під’їзду жили пенсіонери та інваліди. Диво, що ніхто з них не загинув, хоча поранені були”, – згадує Міський голова.
Об’їжджаючи гілку на дорозі, загинули батько і син, які наїхали автомобілем на протитанкову міну.
Загалом у Вознесенську внаслідок бойових дій було пошкоджено близько 700 будинків, з них 56 – багатоповерхівки. Ступень пошкоджень різний: від вибитих шибок до повної, до фундаменту, руйнації.
Громада зазнала пошкоджень житлових будинків, втратила три мости, які самі ж українські військові й підірвали, щоб ворог не міг скористатися ними. Згодом стало зрозуміло, що росіяни програли, кілька з них погодилися скласти збою. Так закінчилася битва за Вознесенськ.
Раніше ми розповідали, для чого росіяни запускають повітряні кулі над Україною.
Підписуйтесь на Telegram канал Інформатор Кривий Ріг і дізнавайтеся першими про головні новини міста.
Олена Шевченко
