Уперше про необхідність появи автобусів для сполучення між рудниками і центром Кривого Рогу заговорили у грудні 1928 року. Лише у 1931 році з’явилися перші дві машини, які рухалися за маршрутами: центр міста – північ міста (минулий рудник Леніна) і місто – станція Долгінцево. Але перевезення пасажирів розпочали у 1932 році, коли придбали третій автобус. Місткість автобусів складала 18 і 22 пасажира. Графік руху, на жаль не виконувався.
Як розповідає Інформатор, у грудні 1933 році міськрада прийняла рішення про збільшення парку автобусів на 5 одиниць. У 1934 році свої парки автобусів мали завод “Криворіжсталь”, трест “Руда”, деякі великі рудники. Загальна кількість автобусів дорівнювала 30-ти.
До війни графік руху автобусів не був налагоджений, зупинки не були впорядковані.
На той час Кривий Ріг був зв’язаний автомобільними дорогами з Миколаєвом, Херсоном, Запоріжжям і Кіровоградом. Регулярне автобусне сполучення між Кривим Рогом та іншими містами відсутнє. Усередині та за межам Криворізького району вантажні й пасажирські перевезення здійснював Дніпропетровський автотрест, обслуговуючи підприємства і організації.
У самому Кривому Розі автобусні перевезення здійснювалися за маршрутами Долгінцево – місто, місто – рудник імені Орджонікідзе.
У 1954-1955 роках почали налагоджувати регулярні маршрути у Дніпропетровськ та Запоріжжя.
Джерело: Мельник, Стеблина “Кривий Ріг. Погляд через століття”.
Раніше ми показали, як жили криворіжці в бараках на соцмісті 100 років назад.
Підписуйтесь на Telegram канал Інформатор Кривий Ріг , а також у Viber і дізнавайтеся першими про головні новини міста.
Олена Шевченко