“Зараз всі ми – його мами”: історія з одного купе у потязі “Стефанія”

Зараз у бійців, які повертаються потягом з фронту на вихідні, лише одне бажання – виспатися. Так сталося і у вагоні потягу “Київ – Івано-Франківськ”, його інша назва “Стефанія”. В купе, де їхали дві жінки, зайшов боєць, який повертався з фронту на вихідні. За лічені хвилини військового окутали турботою та увагою, на яку заслуговують всі захисники України.

Щемливу історію опублікували на сторінці Генштабу України, – передає Інформатор.

“В купе приємна білява жінка, 50+, їде лікуватись в Моршин, вона виглядає як людина в очікуванні відпустки, балакуча, стомлена, але намагається бути усміхненою. В неї системне порушення сну розповідає, дізнавшись, що я працюю в секторі медицини.

Заходить він.

Військовий, ще дуже молодий, гарний, років 25-27, з великим рюкзаком, карематом, і сумними очима людини, що повернулась з фронту в бурхливий та майже безтурботний Київ. Наша розмова «ні про що» з жіночкою вмить припиняється.

Ми починаємо метушливо пропонувати йому все що маємо: банани, цукерки, мінеральну воду, заварну каву, бутерброди.

Він трохи ніяковіє від такого натиску материнської турботи, і я починаю його розпитувати, поки він наспіх влаштовується на верхній полиці:

– Ви у Франківськ їдете?

– Так, я вас не розбуджу раніше, сподіваюсь

– Ви сам з Франківська?

– Так

– Додому, до батьків?

– Мами, на жаль вже немає..

– А звідки зараз?

– Біля Краматорська служу. 3 дні в мене на все. Доброї ночі…

Через хвилину він вже спав.

Він спить вже 12 годину.

Може за рік це його найдовший та найсолодший сон? ..

А ми з жіночкою перемигуємось знаками, говоримо пошепки, зокрема, попередивши провідницю, щоб слідкувала за тишею в вагоні.

Моя сусідка з самого ранку вже приготувала йому сніданок, витерла його черевики, замовила порцію кави, щоб не закінчилась на інших пасажирах, і дбайливо чекає коли він проснеться.

Бо її сину теж 28, розповідає.

І він зараз воює під Марʼїнкою.

І їй дуже сильно хочеться, щоб він спав в нормальному ліжку, просто спав цим безпробудним сном молодого парубка. Щоб приїхав додому. Щоб мріяв та будував своє мирне життя.

Вона тихо розповідає про сина.