Артем Савін, з перших днів вторгнення росії в Україну, пішов добровольцем захищати незалежність та суверенітет Батьківщини. Був ветераном АТО. Щиро вірив у перемогу. Дружина Артема Катерина, розповіла про нього, який Артем був патріотом, любив життя та боровся до останнього подиху.

Про це повідомляє Інформатор за посиланням на сторінку в інстаграмі bykvu.

Артем нещодавно повернувся з АТО, де був з 18 років. Приїхав до бабусі з дідусем і у цей день ми вперше зустрілися. Через 7 місяців розпочалось повномасштабне вторгнення і з першого дня він поїхав до військкомату добровольцем. Вранці 26 лютого його вже забрали.

Коли ворог підійшов майже до Кривого Рогу, де жили ми і всі наші рідні, батальйон Артема відправили на цей напрямок. Вони дали гідну відсіч ворогу.

Він постійно заспокоював мене коли я нервувалась, що він довго не на зв’язку і в небезпеці, і завжди знаходив можливість написати мені “Я тебе люблю”.

Постійно хвилювався, що я його не дочекаюсь з війни, а для мене це очікування було сенсом життя. Чекала закінчення війни і того, як ми нарешті будемо разом. Жити, втілювати наші мрії і плани в життя.

Артем дуже любив життя і боявся смерті. Він дуже боявся залишити мене одну. Боявся за інших, але не за себе. Він був впевнений, що буде жити, бо мав досвід і вірив, що вистоїть до кінця.

Наша крайня зустріч була 19 вересня. Він приїхав без попередження. На декілька годин. Дуже міцно обіймав, постійно повторював як сильно кохає і не хотів їхати назад. Не хотів прощатись, як ніколи раніше. Його тіло тремтіло від небажання їхати з дому. Я так сильно вмовляла його не їхати в той день. Але треба було.. Артем поїхав і це була наша остання зустріч на землі.

Він загинув 6 вересня, 0 6:30 разом зі своїм побратимом. Вони отримали поранення несумісні з життям внаслідок підриву на потужному вибуховому пристрої, поблизу селища Архангельське Херсонської області.

Їх тіла дуже сильно обгоріли, Артем був без кінцівок, м’яких тканин обличчя, зубів. Пізнати було неможливо, тому довелось чекати експертизу ДНК майже 3 місяці, щоб забрати його – і як належне гідно поховати.

Найболючішим для мене був момент, коли його винесли в день поховання з рефрижератора в чорному мішку і поклали до білосніжної труни, прямо на порозі моргу. Просто на землі.

Мені дали хвилину, щоб його обійняти. Це була найцінніша і водночас найстрашніша хвилина після його загибелі. Обіймати льодяне скручене тіло через чорний поліетиленовий мішок… Тіло твоєї найдорожчої і коханої людини.

Минув 5 місяць після його загибелі. Мені б хотілось, щоб чоловіка нагородили хоча б посмертно, адже він цього заслуговує як і всі захисники. Він є героєм України і має бути нагороджений.

На жаль, зараз дуже багато людей зі схожим болем і горем. Хочеться побажати Вам сил, мудрості і Віри, щоб пережити втрату.

Раніше ми розповідали, що ЗСУ ліквідували криворіжця, який воював на боці росії в рядах «вагнерівців».

Підписуйтесь на Telegram канал Інформатор Кривий Ріг і дізнавайтеся першими про головні новини міста.

Євгенія Глубінок