На фронті загинув співробітник “Північного ГЗК” Вадим Сібаров

Вадим Сібаров народився 7 червня 1976 року у Жовтих Водах. Навчався у школі № 11. У шкільні роки займався спортивним плаванням, захоплювався музикою та грав у місцевому музичному гурті.

Після закінчення школи вступив до Національного гірничого університету. Здобувши вищу освіту, працював гірничим майстром на шахті «Нова». Згодом — на підприємстві «Гарант Метиз Інвест» та Жовтоводському хлібзаводі. Останні роки перед службою працював на Північному ГЗК.

На захист України Вадим став 14 серпня 2022 року. Пройшов військову підготовку в Одеській військовій академії. Служив на Чернігівському, Херсонському та Покровському напрямках. Мав статус учасника бойових дій. За сумлінну службу був відзначений грамотами та подяками вищого керівництва.

«Вадим Сібаров виконував свої службові обов’язки зразково, користувався авторитетом серед колег, був добре підготовленим військовослужбовцем і мав високий рівень мотивації до військової служби та професійного вдосконалення», – згадують знайомі.

Загинув Вадим Сібаров 25 серпня 2026 року під час несення служби на Чернігівщині.

Рідні згадують його як доброзичливого товариша, який завжди приходив на допомогу близьким і друзям. Він безмежно любив свою родину, особливо дружину Катерину та племінника Владислава, який також загинув на війні.

Вадим був відповідальною, інтелектуально розвиненою та надзвичайно допитливою людиною. Цікавився буквально всім. Особливо любив історію, знав напам’ять безліч історичних дат, захоплювався краєзнавством і пишався своїм корінням. Він був справжнім майстром на всі руки. Міг смачно приготувати практично будь-яку страву, а квартиру власноруч відремонтувати та облаштувати за власним, віртуозним дизайном. Вадим любив активний відпочинок, мандрівки з рюкзаками, відкривати для себе нові міста, замки та тунелі.

А ще Вадим був гарним, турботливим і люблячим чоловіком. Розумів свою кохану з пів слова, завжди допомагав їй у побуті, дарував квіти та ніжно називав: «моя солоденька цукерочка та рідненька». Для Катерини він був її «безмежним та вічним коханням».

У захисника залишилися мама Людмила, любляча дружина Катерина, брат Дмитро та його дружина Любов.