Криворізька громада втратила мужнього воїна. Підтвердили загибель старшого солдата Олександра Надеждіна, який із квітня вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання на Донеччині. Йому було 39 років.
Трагічну звістку повідомили на сторінці Петрівської сільради, – передає Інформатор.
Олександр Надеждін народився 12 травня 1986 року в селищі Токівське колишнього Апостолівського району. Був другою дитиною у багатодітній родині, яку мати висовувала сама.
Після закінчення школи Олександр одразу почав працювати. Освоїв кілька професій, отримав посвідчення водія, тракториста та слюсаря. Добре розбирався в техніці, мав хист до будівельної справи й ніколи не боявся важкої роботи. одина перебувала у складних життєвих обставинах. То ж малолітній Саша ще з 9-ти років намагався заробити бодай якісь кошти, щоб допомогти матері у вихованні молодших брата та сестер. З 2000 по 2009 рік Олександр Вікторович навчався у Токівській середній загальноосвітній школі. Після школи юнак відразу почав працювати.
Працюючи Олександр проходив навчальні курси і отримав водійські права, посвідчення тракториста, слюсаря. З дитинства хлопчина мав хист до роботи з каменем, будівельних робіт, техніки. Одружився з дівчиною Сніжаною. У січні 2010 року в молодої родини на світ з’явилася донечка Олександра. Але згодом подружжя розлучилося.
У 2014 році Олександр приїхав на гостини до своєї сестри Юлії, яка мешкала в селищі Ганнівка, та й залишився тут жити. Пішов працювати трактористом у ТОВ «АФ «П’ятихатська». У вересні 2015 року зустрів дівчину Юлію, яка на той час вже мала сина Андрійка. У цьому ж році у них народилася донечка Вікторія. Олександр дуже кохав свою дружину, але понад усе любив дітей, особливо Андрія. Взаємна любов та довіра батька і сина сприяла тому, що у грудні 2018 року Олександр Вікторович усиновив Андрія і вони стали як одне ціле.
Сьогодні син Андрій говорить, що всьому, що він має і що вміє, він завдячує батькові. Коли у 2025 році Андрій у важкому стані потрапив до лікарні внаслідок ворожого обстрілу, батько фактично носив його на руках по медкабінетах, доглядав за ним, підтримував та допомагав.
Син Андрій з гордістю стверджує: “Батько дав мені все, що міг, навіть своє життя”.
Олександр Вікторович був спокійним, доброзичливим, працелюбним, товариським, захоплювався рибалкою і технікою, не мав поганих звичок.
У серпні 2019 року Олександр Вікторович влаштувався на роботу в ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» м. Кривого Рогу на посаду машиніста бульдозера в кар’єрі та на відвалах виробничої дільниці дорожньо-будівельної техніки № 65 гірничо-транспортного цеху № 1.
У серпні 2024 року Олександра мобілізували у військо. Старший солдат Олександр Вікторович Надеждін служив на посаді старшого водія 4 аеромобільної роти 90-го окремого аеромобільного батальйону імені Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова. З вересня 2024 року по січень 2025 року воїн захищав державу на Луганщині та Донеччині. На жаль, 14 квітня 2026 року дружину сповістили, що її чоловік, старший солдат Олександр Вікторович Надеждін зник безвісти під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Стародубівка Донецької області. 23 липня 2026 року правоохоронці офіційно встановили, що солдат Олександр Вікторович загинув 14 квітня 2026 року.
Раніше Інформатор повідомляв, що на фронті загинув військовий розвідувального взводу з Криворіжжя. Також ми писали, що на ворожій території загинув металург з Кривого Рогу Олександр Тарута.
Читайте нас у Viber , Facebook, Telegram
Стали свідком надзвичайних ситуацій у Кривому Розі, пишіть нам у Facebook
