В лікарні помер Максим Дмитрович Семеньянц. Він захворів на пневмонію в учбовому центрі під час військової підготовки. Максиму було 30 років.
Трагічну звістку повідомили на сторінці Петрівської сільради.
Максим Семеньянц народився 5 липня 1994 року в селі Миколаївці Волноваського району Донецької області. Згодом переїхав з родиною до селища Петрового, що на Кіровоградщині.
У 2011 році юнак закінчив Петрівську загальноосвітню школу ІІ-ІІІ ступенів, а в 2016 році випустився з Криворізького національного університету. Навчався на кафедрі економічної кібернетики і управління проектами.
Працював системним адміністратором у Петрівському відділі освіти. У 2016 році поїхав працювати до міста Києва.
У жовтні 2021 року Максим Семеньянц одружився і у нього зʼявився син Дмитро. У 2022 році разом з дружиною та сином Семеньянц Максим Дмитрович повернувся до рідного селища. Займався підприємницькою діяльністю у сфері інформаційних технологій.
4 лютого 2025 року Максим був мобілізований до лав Державної прикордонної служби України. Проходив військову підготовку в Оршанському навчальному центрі.
Майже одразу Максим відчув себе зле, занедужав. Через тиждень молодий чоловік потрапив до реанімаційного відділення Черкаської міської інфекційної лікарні. Десять днів він боровся за життя, але серце не витримало. Життя Максима обірвалося 25 лютого 2025 року. Він помер від пневмонії.
«Це був життєрадісний чоловік, який цінував і любив життя. Максим був багатосторонньою людиною, завжди готовою відкривати щось нове. Любив майструвати щось власноруч. У шкільні роки ходив на гурток з авіамоделювання, вдало брав участь у змаганнях із запуску літаків, самостійно змодельованих. Захоплювався паперовим моделюванням. Мав велику пристрасть до збирання конструкторів LEGO. А ще захоплювався рибалкою, ходив у туристичні походи, навчався грі на гітарі. Не стало доброї, щирої, чесної і працьовитої людини, завжди готової всім прийти на допомогу. Максим був надійною опорою для родини та надійним другом. Не стало коханого чоловіка, турботливого тата і люблячого брата», – пишуть односельчани.
Олена Шевченко
