Бренд-шеф ресторану готує в бліндажі вишукані страви для військових

Руслан – кухар 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. У мирному житті він був бренд-шефом мережі магазинів – ресторанів. Чоловік входить до рейтингу 25 найкращих шеф-кухарів країни за версіями провідних профільних медіа. На фронті Руслан з перших днів повномасштабного вторгнення.

Як повідомляє Інформатор з посиланням на Генштаб ЗСУ, один з провідних кулінарів України вже воював та годував українських війскових на Херсонщині, Миколаївщині, Донеччині. Зараз куховарить у Запорізькій області. Розказує, що найкраща похвала від воїнів звучала так: «Руля, ти не ображайся, але як класно, що тебе до нас призвали». Чоловік і не ображається.

Про початок повномасштабного вторгнення згадує так: ” 24 лютого я спочатку не розумів, що робити. Але пригадав статтю одного з відомих українських державників, який давав прогнози щодо великої війни та як вона розгортатиметься. Він наголошував, що там, де росія, жодні правила та норми людяності не діють. Тому найперше, що зробив, — вивіз сім’ю з Бучі. А сам пішов туди, де, на моє чітке переконання, можу принести найбільшу користь — у Збройні Сили”.

Готувати для побратимів почав не одразу. Життя примусило. “Спочатку перебував на передових ВОПах. Кілька днів, поки добудовували бліндаж, харчувалися готовою їжею. Але якось пройшов дощик, і через багнюку машина до нас не могла дістатись. Тож ходили пішки за кілька кілометрів по продукти. Першим обладнанням на новоствореній «кухні» став стіл, який я зробив з ящика з-під боєприпасів. На ньому приготував перші бутерброди. Згодом знайшли кип’ятильник, від генератора увімкнули й зварили супчик. Тіснувато було, доводилося працювати з ліхтариком, а каструлі були настільки тонкі, що в них навіть суп підгоряв. Найбільших неприємностей мені тоді доставляв рис, частина якого розварювалась, а частина — залишалася сирою” — усміхається армійський кухар.

Згадуючи про кухню в бліндажі, Руслан підкреслює, що на умови ніколи не скаржився, завжди намагався знайти вихід, аби порадувати хлопців смачною їжею. Говорить, що головне — не лінуватись, підходити до справи творчо та з любов’ю, а до навіть найбільш звичних продуктів ставитися із повагою. Жартує, що йому в цьому допомагає попередній досвід роботи в ресторанах та кафе України та участь у різноманітних проєктах.

Що ж до самої незвичної страви, яку Руслану довелося готувати під час війни, то то були… сирники. Просто сир для цієї страви кухар теж готував сам.
– “Тоді довго перебували на позиціях і знайшли в селі неподалік смачне свіже молоко. Коли воно гарно скисло, їсти його ніхто не схотів. Вирішив зробити сирники. Це був повний цикл приготування — від підігріву кисляку, відтискання сиру до кінцевого продукту. Сирники вийшли бомбезні” – розповідає фронтовий майстер-шеф.
А екзотичним продуктом, який Руслан скуштував на війні, стали консервовані відбивні та котлети, передані з дому одному з бійців. «Навіть мене вони вразили, а хлопці то взагалі бігали до побратима та питали рецепт, аби замовити в рідних і собі такої смакоти», — зазначає чоловік.
Коли хлопцям приївся хек, кухар приготував фішболи та зварив скандінавський “натовський” суп, від якого побратими у захваті.
Руслан запевнює: “Якщо від мене залежить якісно приготована їжа і, як наслідок, гарна налаштованість наших захисників, я робитиму це. Якщо для цього потрібно вставати о 4-й ранку та цілий день проводити на ногах, то я буду це робити. Коли кожен виконує свою роботу правильно, тоді й загальний результат успішний.”

Раніше Інформатор писав про те, що в ЗСУ просять ввести вегетаріанські сухпайки для військових та про замальовки військового художника про побут на фронті.

Підписуйтесь на Telegram канал Інформатор Кривий Ріг, а також у Viber і дізнавайтеся першими про головні новини міста.

Альона Свірідова