16 грудня під час масованої ракетної атаки росіян по Україні, одна з ракет влучила у багатоквартирний житловий будинок у Тернівському районі Кривого Рогу. Серед загиблих у зруйнованій будівлі була і молода сім’я Корнійчуків – працівників Криворізького залізорудного комбінату разом з їхнім маленьким півторарічним сином.
Реклама
Інформатор з посиланням на “Меморіал: вбиті росією”, розповість, якою була родина передчасно загиблих криворіжців.
32-річна Людмила Корнійчук загинула 16 грудня 2022 року від російської атаки по Кривому Рогу. Снаряд влучив у будинок на вулиці Каштановій, де у власній квартирі перебувала Людмила, її 30-річний чоловік Олександр та син Артемко, якому був 1 рік і 7 місяців. Усі вони загинули. Старший син пари, Максим, вижив, на момент ворожої атаки хлопчика не було вдома.
Реклама
Людмила та Олександр були разом 15 років. Їхні стосунки почалися, коли Саша був у 9 класі, а Люда – в 11. Шкільна подруга пари, Оксана Ладига, розповіла, що у пари був міцний зв’язок.
«Люда і Саша заснували власну «спілку», це був цілий їхній світ. За всі роки нашого спілкування я ніколи не чула від них скарг одне на одного. Завжди – лише слова любові», – розповіла жінка.
Людмила Корнійчук працювала на шахті «Тернівська». Згодом пішла у декретну відпустку. Друзі та рідні розповідають, що вона була дуже вправною господинею, смачно готувала, мала лад у домі і завжди намагалася робити життя сім’ї комфортним.
«А ще Люда була балакучою – любила всіх обдзвонювати, розпитувати про справи, – розповів свекор Віталій Корнійчук. – У нас були хороші стосунки. Ми могли й годину проговорити про те, про се».
Після початку повномасштабного вторгнення росіян в Україну Людмила разом зі синами поїхала до Польщі, а Олександр залишився в Кривому Розі. Попри хороші умови та фінансову спроможність, життя в чужій країні виявилося для жінки важким, а розлука з чоловіком і відірваність від дому – надто болісними. У серпні, за чотири місяці до загибелі, родина возз’єдналася…
30-річний Олександр Корнійчук загинув 16 грудня 2022 року внаслідок ракетної атаки Росії по Кривому Рогу. Чоловік разом із дружиною Людмилою та маленьким сином Артемком перебували у власній квартирі, коли в їхній будинок поцілила ворожа зброю. Людмила та Артемко загинули на місці, Олександр – у лікарні. Старший син пари вижив, напередодні він ночував у домі своєї бабусі Ольги.
Олександр і Людмила були разом 15 років. Познайомилися ще в школі, коли Саша був у 9 класі, а Люда – в 11.
«Саша Люду любив безмежно, а вона його – більше за життя. Люда пройшла з ним різні негаразди. Підтримувала, завжди була поруч», – розповіла подруга родини Олена Нетрусова.
Олександр, як і його батько Віталій, працював на шахті – був прохідником на «Гвардійській». Дуже любив свою роботу. Колеги його поважали, з багатьма із них він товаришував. Олександр любив активний відпочинок, риболовлю, велопрогулянки. До власних хобі заохочував і старшого сина.
«Сашко дуже любив рибалити, це було його хобі. Обожнював і їздити на велосипеді. Він щоразу щиро радів зустрічам з нами, своїми друзями», – розповіла Олена.
Друг Олександр Афонін говорить, що Саша неабияк цінував та любив свою родину. Десь у той період, коли у пари народився молодший син Артем, Саша розповідав йому, як кохає дружину. Яке неймовірне щастя відчув, коли вперше став батьком і як це почуття повернулося з появою Артема. Цю розмову друг пригадав одразу ж, як дізнався про трагедію 16 грудня.
Артемові Корнійчуку був один рік і сім місяців. Хлопчик загинув 16 грудня 2022 року в Кривому Розі. Російська ракета перетворила на уламки цілий під’їзд, де була квартира його сім’ї. Артемко із мамою Людмилою загинули одразу. Уже в лікарні помер його тато – 30-річний Олександр. Семирічний Максим – старший брат хлопчика, попередню ніч провів у бабусі Ольги. Це врятувало йому життя.
Артем ріс дуже веселою і жвавою дитиною. Батьки були для нього цілим світом, але найбільше в останні місяці життя він потребував уваги тата. У сім’ї хлопчика називали Тьома. Старший брат Максимко дуже любив малюка. Часто допомагав приглянути за ним.
«Артем був наче янголя. Світле волосся й блакитні очі», – сказав Ярослав Корнійчук, дядько його тата Олександра.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії Людмила разом зі синами поїхала до Польщі, а Олександр залишився в Кривому Розі. Сини дуже сумували за татом. Для Олександра цей період також був непростим. Врешті в серпні родина возз’єдналася.
«Після повернення з Польщі Тьома дуже сильно прив’язався до тата. Прокидався і питав: де тато?» – пригадує дідусь Віталій Корнійчук.
Родичі кажуть – Корнійчуки під час тривог завжди спускалися в укриття. «Ми не розуміємо, чому тоді вони залишилися в квартирі», – сказав Ярослав Корнійчук.
Реклама
![](data:image/svg+xml;charset=utf-8,<svg height="675" width="1200" xmlns="http://www.w3.org/2000/svg" version="1.1"/>)
