Історія поліцейського з Дніпропетровської області, який загинув захищаючи Україну

27 липня під час виконання службового завдання у Донецькій області загинув 35-річний капітан поліції Олександр Коваленко. Боронити Україну пішов добровольцем. У Олександра залишились батьки, дружина та двоє дітей. Загиблий мав багато друзів та товаришів по службі, які з глибоким сумом сприйняли звістку про його смерть.

Про це повідомляє Інформатор за посиланням на поліцію Дніпропетровської області.

Олександр народився на Одещині, але з 2008 року жив та працював у Дніпрі. Поліцейський почав свій шлях в правоохоронних органах у 2011 році з посади в підрозділі особливого призначення. З 2014 року працював у карному розшуку. У 2021 році був призначений оперуповноваженим відділу організації розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку ГУНП в Дніпропетровській області. Разом з іншими правоохоронцями він добровільно записався до зведеного загону, щоб боронити Україну від російських загарбників. Життя поліцейського обірвалось внаслідок ворожого обстрілу. У вересні йому мало виповнитися 35 років.

Дружина загиблого Оксана ділиться спогадами про коханого чоловіка, який так рано пішов з життя: «Я вже була раніше у шлюбі й мала донечку. Коли зустріла Олександра, одразу зрозуміла – це саме той чоловік, якого я собі уявляла, про якого мріяла. Він був серйозним, порядним, приклад справжнього чоловіка. Я відчувала, що це саме та людину, яку я чекала все життя. Була впевнена, що знайду з ним сімейне щастя. Наші стосунки швидко розвивалися і через три місяці ми вже одружилися. У нас народився син.

Олександр був ідеальним чоловіком, любив мене та дітей, ні в чому нам не відмовляв, намагався забезпечити в усьому. Був дуже уважним, завжди дарував квіти та подарунки».

Вона також розповіла як він турбувався про своїх батьків: «Сашко щодня телефонував батькам, які мешкали на Одещині. Він був дуже прив’язаний до матері, з великою повагою ставився до батька, дослухався до його порад».

«У душі Саша був боєць. Його батько – військовий, і виховав синів справжніми воїнами. Старший брат Олександра – Ігор завжди був для нього прикладом для наслідування. Мій чоловік ставився до брата з великою повагою, вважав авторитетом в усьому, хотів бути схожим на нього. З початку повномасштабного вторгнення Ігор пішов на фронт і щойно з’явилася можливість, Олександр також став на захист країни. Його смерть стала великою втратою для мене, для дітей, для всієї нашої родини», – розповіла дружина.

Маленький синочок Олександра не може без сліз згадувати батька. У його пам’яті залишаться найщасливіші спогади – як батько навчив його їздити на велосипеді, як вони каталися на конях… З моменту загибелі Олександра зупинилося життя цілої сім’ї.

Керівник поліцейського згадує, що Олександр прибув до відділу організації розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку близько півтора роки тому. «Він був прямолінійною та щирою людиною. Одразу проявив себе як професійний працівник. Завжди сміливо висловлював свої погляди, відверто говорив про все, що думає. Чітко та вчасно виконував поставлені завдання», – розповів начальник відділу Станіслав Камінський.

Колега Назар Онопрієнко пригадав, що Олександра на роботі цінували, всі знали його як професійного та досвідченого співробітника. «Ми втратили дуже добру та порядну людину. На нього завжди можна було покластися в роботі, він був надійною людиною. Олександр багато часу приділяв роботі, займався спортом, вів активне життя, любив свою роботу, свою родину..», – поділився він спогадами про загиблого поліцейського.

Олександр любив свою країну та загинув, обороняючи її від російських окупантів. Поліцейський віддав своє життя за Україну, за її майбутнє, майбутнє своїх дітей і всіх нас.