Юлії з Кривого Рогу лише 21 рік, а вона вже врятувала не одне життя, перебуваючи в найгарячіших точках Донеччини.
Про це повідомляє Інформатор з посиланням на пресслужбу військової частини 3011.
Юна мешканка Кривого Рогу відразу після завершення навчання за фахом «Фельдшерська справа» одразу пішла служити за контрактом до НГУ. На момент повномасштабного вторгнення російських окупаційних військ несла службу на одному з блокпостів в районі Вугледару.
Розповідає, що тривалий час говорила мамі, що все добре, годують смачно, займаюся спортом, бігаю, тому й захекана весь час. Не хотіла аби мама за мене переживала.
“На ранок 24 лютого біля нашого блокпоста зупинилася легкова автівка, у ній знаходилася поранена жінка – тікаючи від російських обстрілів вона отримала поранення в ногу”, – згадує Юлія. Надавши першу медичну допомогу постраждалу направили в лікарню.
Перші тижні під час обстрілів було страшно, але не за себе – боялася, що може не встигнути допомогти, якщо хтось постраждає.
За кілька тижнів дівчина почала допомагати цивільним та військовим, чергуючи в районній лікарні на Донеччині. На те вони і гвардійські медики, завжди готові виконувати свої обов’язки в будь-який час доби і в будь-якому місці.
Гвардійка не приховує, що перші тижні під час обстрілів було страшно, але не за себе – боялася, що може не встигнути допомогти, якщо хтось постраждає.
Зазвичай прибували люди з осколковими пораненнями ніг, рук та тулуба. До цього звикаєш – твої дії вже відточуються до автоматизму і ти точно знаєш, що потрібно робити”, – говорить Юлія. Однак, найважче було, коли привозили поранених дітей.
Найважче було, коли привозили поранених дітей
“Пам’ятаю, як з Вугледару прибули поранені діти. Я везла хлопчика, якому не було й 10 років. У нього була поранена ніжка. Побачила, як він починає втрачати свідомість через крововтрату. Накласти джгут було нічим, тому я зняла з шиї шарф та з усієї сили перетисла ногу вище рани, аби зупинити кров», – згадує медик. “Постійно вимагала від бійців, щоб тримали турнікети так, щоб за необхідності їх можна було швидко дістати. Переживала за кожного, бо вони в нас – найкращі. Сподіваюсь, що це не остання моя ротація, завжди хочу буди поряд із побратимами та робити вагомий внесок в нашу перемогу”, – говорить дівчина.
Раніше Інформатор писав про те, що почесний громадянин Кривого Рогу розповів про те, як захищали Харків та свої враження про російську армію.
Альона Свірідова
