Як живуть люди під обстрілами у Дніпропетровській області: Нікопольский район очима його мешканців

Нікополь – тихе і мальовниче українське місто на березі Дніпра. Напроти нього, на протилежному березі Дніпра розташований Енергодар з найпотужнішою у Європі атомною електростанцією. І саме з її території російські окупанти, вбиваючи мирних людей, руйнуючи їх оселі та інші будівлі,  щодоби обстрілюють Нікополь.

Як повідомляє Інформатор Кривий Ріг за посиланням на Інформатор Дніпро, кореспонденти Інформатора побували у Нікополі і поспілкувалися з місцевими мешканцями, які розповіли, як виживають у найгарячішій точці Дніпропетровської області.

“Це збитки приблизно на 7 тисяч доларів» – нікопольчанін Павло про знищений обстрілом його автобус.

Місцевий житель Павло розповів, що росіяни знищили його автобус. «Дізнався я десь 5 ранку, коли прийшов. Це мій власний автобус. Всередині у мене всі інструменти були і навіть запчастини. Амортизатори нові згоріли. Це збитки приблизно на 7 тисяч доларів», — розповів чоловік.

Товариш Павла додав, що обстрілювали чим завгодно: «Спершу накрило «Градами», які і потрапили у автобус. Потім запалювальні влупили. І через деякий час був ще один обстріл».

«Вони, напевно хочуть, щоб ми були такими тупими, як вони в росії” – нікопольчанка Людмила Миколаєвна про руйнування шкіл і дітсадочків.

Людмилі Миколєвні з чоловіком по 78 років. Про те, щоб виїхати у більш безпечне місце не хочуть навіть розмовляти. Розповідає,  що коли почався обстріл вона із чоловіком ще не спали. Потім почалися прильоти, посипалося скло. Після того, як вийшли на вулицю, почали багато вогню. Чоловік жінки перечепився та поранився уламками плафону на підлозі.

Відновити пошкоджений дім парі допомагає син. Стосовно обстрілів шкіл та дитсадочків пенсіонерка каже наступне: «Вони, напевно хочуть, щоб ми були такими тупими, як вони в росії. Тому ми виримо у наших захисників і хочемо, щоб вони якнайшвидше перемогли».

«Снаряд впав десь у городі у нас», — каже інша мешканка міста. «Ми думали, шо у нас і ата завалиться. Я вибігла на вулицю. Кричу. Нас сусід забрав до себе. Зранку повертаємося, а там схоже знаряд прямо у дім потрапив, б пічку розірвало».

Під час обстрілу Нікополя росіяни використали заборонені фосфорні бомби

За словами нікопольчанки Тамари Михайлівни, обстріл відбувся 4 серпня, близько опівночі. «Це будинок моєї доньки. Я сама живу у багатоповерховому будинку, але там страшно. А тут підвал є, у якому ми саме і ховались», — розповіла мешканка Нікополя. «Один із снарядів потрапив у центр нашого будинку і зверху щось посипалося. Ми не могли зрозуміти — чи це пил, чи дим. Потім донька сказала, що ми горимо. Почали викликати рятувальників. Одразу нічого не вийшло, зв’язку не було зовсім. Додзвонився сусід. Приїхали пожежники, почали тушити. Вода закінчилася, воно знов розгорається. Це ж фосфор. Три цистерни витратили, потім локалізували дві кімнати, щоб хоч щось залишилося у нас».

Зять Тамари Михайлівни зараз захищає Україну. Вона живе із донькою та онуками.

Інша жінка, що живе у багатоповерховому будинку переживає не тільки за себе. «Коли вони починають летіти, ми чуємо це ще до тривоги. І я встигла вискочити, а чоловік спав на ту сторону. А ще у мене 34 кота та 5 собачок. Тому, якщо евакуюватись, мені потрібен дім, де я б могла бути із тваринами», — каже жінка.

“Нам страшно. Коли удари, то переходимо на ліжко у коридори” – мешканка Марганцю Любов Петрівна.

6 серпня Інформатор поспілкувався з мешканцями Марганця, де теж неодноразово були ворожі «прильоти». Люди розповіли нам про жахіття, які їм довелося пережити
«1 серпня, о 3:00, ми почули свист та гуркіт. Руйнування побачили вже вранці. В основному всі сидять у квартирах, бо бомбосховищ немає. Коли щось стукне, мені дзвонять та питають, що трапилось. Я жартую, що не знаю, бо я точно не стріляв. Намагаюся жартом якось людей заспокоїти «, – каже Віктор Миколайович, голова ОСББ.

Про нічну атаку розповів й місцевий мешканець Олександр Федорович.

«Я прокинувся та почув шипіння, побачив полум’я. Ми поховалися, чекали, поки все стихне. Зайшли до кімнати, а там впав багет. Я занавіску відсунув, а там у дверях діра, та ще й в балконі. Сусіди вийшли, посвітили ліхтариком. Я побачив, що у кухні побитий склопакет. Ці орки вже дістали всіх», – каже він.

Оскільки бомбосховищ немає, людям доводиться ночувати у коридорах.

«Страшне, що робилося, все гриміло, свистіло. Я почула вибухи, вони були невеликі. Вийшла на балкон, подивилася, наче тиша була кругом. Я у коридорі сіла на матрац та сиділа до ранку. Потім вже почула, що пошкоджені садок, поліклініка, зупинка. Дуже страшно», – ділиться Любов Петрівна.

Не дивлячись на вкрай складну ситуацію, багато людей залишаються вдома.

«Нам страшно. Коли удари, то переходимо на ліжко у коридори. Моя мама не хоче їхати. Пенсіонерам це важко. Вона думає, що ми розлучимось, а потім не зустрінемось», – відмітила Анастасія Олександрівна.

«Я закурив та побачив зі сторони Енергодару дві точки. Я сказав, щоб ховались та падали, та одразу й прилетіло в сусідські городи. Ми не виїжджаємо, бо тут батьки, робота», – сказав Сергій.

“Уламки бойової частини снаряду прилетіли до спальні, де були діти” – мешканець села Вищетарасівка 

Не краще справи і у мешканців села Вищетарасівка Мирівської сільської громади Нікопольського району.

Тут постраждали сім господарських будівель. В одній з літніх кухонь вирвало вікно. Все погіршилось після дощу, надувся кахель. Тепер її треба тільки розбирати.

Чоловік розповідає, як прокинувся посеред ночі через вибух на сусідньому дворі. Він вважає, що врятувався тоді з божою поміччю.

«Це було о 2:40. Я встиг глянути на телефон. Я почув перший «приліт» до сусіда. Коли там гахнуло, я зрозумів, що це дуже рядом. Я вскочив і вдарився об шифоньєр, що біля койки. Вирубив сам себе на декілька секунд, впав. Потім налетів на тумбочку біля дверей та вдарився головою об стіну. Вибіг на вулицю, там був дим, щось горіло».

Зараз люди власними силами відбудовують усе, що пошкоджено.

«У першу чергу туалет роблю. А куди ходить, люди добрі? Знесли під нуль, це капець», – не стримує емоцій чоловік.

Інший мешканець нам розповів, що його будинок залишився без даху.

«Взяв ліхтарик, вийшов, посвітив та був вражений. На даху жодної шиферини не залишилось, наче вітром здуло. Снаряд пролетів та вибухнув на даху. Якраз з нього уламки бойової частини прилетіли до спальні, де були діти. Діти спали, на щастя, під столом. Це вже така звичка. Вдень ми приїжджаємо додому, на ніч виїжджаємо за село, ночуємо за 8-10 кілометрів», – каже він.

Одна жінка каже, що дома вона не спить. Їй доводиться ночувати у посадці, у погребі своєї сестри.

Люди дуже налякані. Неможливо зрозуміти, навіщо орки гатять по мирному селу. Що це, як не справжній терор?

«Моїй доньці 27 років. Вона досі боїться залишатися сама», – поділилася з нами мешканка.

Раніше Інформатор писав про те, що у Нікопольському районі в результаті нічного обстрілу постраждало двоє людей і пошкоджено 50 будинків.

Альона Свірідова