Як криворізький боєць підбив ворожий гелікоптер: історія військовослужбовця 17-ї танкової бригади

Юрій розказав, де саме зустрів ворога: “Стояли в районі селища Новотошківське, Луганської області. У складі піхотного підрозділу утримували визначені рубежі. Геть гаряче розпочалося з шістнадцятого лютого — безперервні артилерійські обстріли, постійні наступальні дії орків у складі танкових і механізованих підрозділів, але ми трималися. Навіть скажу більше, що попалили їх добре – танки, броньовану, колісну техніку, живу силу, а також і їхню авіацію. З переносного зенітного ракетного комплексу “Ігла”, особисто спалив рашистський “аналогов нєт” гелікоптер МІ-28. Впевнений що приземлив би більше, але одинадцятого квітня отримав поранення та контузію і мене було евакуйовано до шпиталю. Ось такий перебіг подій, війна”.

“Я військовослужбовець одного із підрозділів, що боронить наше небо, тож це мій прямий обов’язок – знищення ворожої авіації. Але на війні, щоб вижити і перемогти, ти повинен бути універсальним, тому відпрацьовував по оркам з усього, що було під рукою, автомат, кулемет, гранатомет і звісно, що завжди поруч ПЗРК”, – розповідає про свої обов’язки Юрій Галушка.

Як саме Юрій збив ворожий МІ-28: “Вдень, 31 березня, ми вели оборонний бій і в ході бою коли стихла зброя, почули шум вертушок. В нашому напрямку летіло два гелікоптери, КА-52 і МІ-28. Це була моя партія, я взяв ПЗРК і почав готуватись, бо комплекс потребує певного часу, щоб зробити постріл. КА-52 відпрацював по нам первий, випустив дві ракети і пішов на розворот, а МІ-28 не встиг, бо був у мене на прицілі. Відстань була близько п’яти кілометрів, я зробив постріл і влучив, ракета відбила йому хвіст і він каменем впав на землю. Звісно були емоції, радість, посмішка, ми розуміли, що знищили ворога який ніс небезпеку не тільки нам піхотинцям, а навіть броньованій техніці, танкам. Жалкую, що не поцілив КА-52 поки він кружляв над містом падіння, друга ракета виявилася не БГ і я не зміг зробити постріл”.