Як підтримати дітей, які сумують за домом: поради батькам

Діти – це ті, хто в першу чергу страждає у воєнний час від розлуки з близькими і друзями під час вимушеної евакуації у чужі краї.  Коли ви отримуєте питання: «Коли я повернусь додому?», «Коли я побачу тата?», «Коли я побачу друзів?»  – нормально не знати відповідь на них. Не давайте дітям обіцянок та інформації, в якій ви не впевнені.

Інформатор Кривий Ріг з посиланням на Інформатор Україна та проєкт ЮНІСЕФ “Дитина не сама”, розповість, як допомогти малечі легше пережити ці важкі навіть для дорослих часи.

Як підтримати дитину дошкільного віку:

• Поясніть дитині, чому ви зараз тут: «Тут немає сирени, гучних звуків, тут тихо».
• Поясніть, чому тато/мати/інший значимий дорослий, знаходиться не з вами.
• Щоб допомогти дитині впоратися зі смутком, запропонуйте намалювати малюнок своїх відчуттів.
• За можливості, дайте змогу дитині побачитись з близькими, які залишились: покажіть фотографії або спілкуйтесь по відеозв’язку.
• Запропонуйте дитині пограти у гру, в яку з нею грала близька людина.
• Якщо дитина дуже сумує за іграшкою, яка залишилася вдома, спробуйте знайти іншу.
• Якщо дитина сумує та плаче за домом, дайте можливість посумувати та поплакати. Скажіть: «Я розумію тебе та те, чому тобі сумно, мені також сумно» або запропонуйте: «Ти можеш намалювати сумного смайлика та розповісти мені, що цей смайлик хотів би зробити, щоб йому стало добре, або що його може заспокоїти». Далі допоможіть дитині стабілізуватися, включивши її до звичної або улюбленої активності.
• Якщо дитина довгий час плаче і застрягла в цьому стані, важливо переключити на просту дію та сприяти тому, щоб дитина проговорила, про що саме вона плаче (наприклад: “Давай я буду мама-кенгуру, а ти зможеш застрибнути в кишеньку з пледу і побути там, поплакати. А коли ти будеш готовий/готова заспокоїтися, то вистрибнеш із цього карманчика”). Необхідно створити безпечне місце, куди дитина може ховатись, плакати, згадувати будинок, тата або інших родичів. Якщо стан дитини не зміниться протягом трьох тижнів, вкрай важливо звернутися за допомогою до психолога.
• Намагайтеся дотримуватися режиму дня та ритуалів, які були звичними вдома: ранкові процедури, прогулянки, казка на ніч, сон.
• Обіймайте дитину, якщо вона цього бажає.

Як підтримати дитину молодшого шкільного віку:

• Поясніть дитині, чому ви зараз тут: «Тут зараз безпечно, немає сирени, гучних звуків, тут тихо».
• Поясніть дитині правила: коли війна, то є чоловіки та жінки, які мають захищати державу, тому вони лишаються вдома; водночас, коли йдуть бойові дії, дітям важливо виїжджати у безпечне місце; повернутися додому можна тільки тоді, коли закінчиться війна. Наголошуйте, що Україна та світ робить все можливе, щоб війна закінчилася.
• Діти можуть програвати з іншими дітьми сценарії військових дій – це є нормальним, та є їх способом проживання цих подій. Вираження агресії в іграх – є типовим способом впоратися з травмуючим досвідом. Важливо слідкувати та навчити дитину, що злитись – це нормально, але у прояві злості є два правила: (1) не можна скеровувати злість на себе та (2) не можна скеровувати злість на інших. Діти можуть разом покричати, покидати камінчики у воду, поборотись жартома, але дорослим важливо слідкувати, аби діти не шкодили та не ображали інших. У випадку, коли дитині важко впоратись з агресією і вона скеровує її на себе або інших, важливо звернутися за допомогою до професійного психолога. 
• Запропонуйте дитині зробити малюнок, написати листа родичам, які не поруч; допоможіть скласти історію про події, які вона пережила (робіть це разом з дитиною).
• За можливості, давайте дитині побачитись з близькими, які залишились: покажіть фотографії або поспілкуйтесь по відеозв’язку.
• За можливості, повертайте дитину до спілкування з однолітками.
• Обмежте читання новин та їх обговорення у присутності дитини.
• Запевніть дитину, що вона не винна у тому, що сталося, адже діти схильні брати провину на себе, тому важливо пояснити, що це не так.
• Якщо дитина сумує та плаче за домом, дайте можливість посумувати та поплакати, скажіть: «Я розумію тебе та те, чому тобі сумно, мені також сумно». Далі допоможіть дитині стабілізуватися, включивши її до звичної або улюбленої активності.
• Намагайтеся дотримуватися режиму дня та ритуалів, які були звичними вдома: ранкові процедури, прогулянки, час для навчання, читання на ніч, сон.
• Якщо ви використовували рекомендації, проте вас продовжує непокоїти стан дитини, важливо звернутися за допомогою до психолога.
• Обіймайте дитину, якщо вона цього бажає.

Як підтримати підлітка:

• Поясніть дитині, чому ви зараз тут: «Тут зараз безпечно, немає бойових дій, тут можна нормалізуватися та обміркувати, як діяти далі».
• Обговоріть разом, що сталося. Особливо закцентуйте увагу на тому, що важливо, що діти – у безпеці. Наголосіть, що Україна та світ робить все можливе, щоб війна закінчилася.
• Визначте час для новин та обговорюйте з дітьми те, що чуєте, якщо вони залучені до перегляду.
• Сприяйте спілкуванню підлітка з однолітками за допомогою відеозв’язку та в офлайні.
• Створіть простір для розмов, де б дитина могла поговорити з вами, поділитись занепокоєнням, поставити запитання. Вислухайте її думку, не критикуйте її висловлювань, не знецінюйте запитань та разом знаходьте на них відповіді.
• Відтворюйте домашні традиції та ритуали або створюйте нові: спільні прогулянки або чаювання, спільне читання або перегляд кіно.
• Підтримуйте підлітка, коли він/вона ділиться переживаннями, може плакати, не намагайтесь одразу його/її зупинити. Уникайте висловлювань на кшталт «не плач, треба триматись», «не думай про це зараз», «припини про це говорити»), а запитайте, якої підтримки потребує дитина.
• Запропонуйте підлітку участь у групі психологічної підтримки для підлітків (детальніше про такі групи і як до них долучитися можна прочитати тут.
• Обіймайте дитину, якщо вона цього бажає.

Раніше Інформатор писав про те, що російські військові полюють на дітей в ітернеті і чим це небезпечно.